Перша письмова згадка про село Мурафу, в історичних нарисах зустрічається як містечко, належить до 1432 р.. Село Мурафа розміщене на річці Мурафа і з давніх часів було поділене на Стару Мурафу, яка розміщена на правому березі річки і Нову Мурафу, яка розміщена на лівому березі. Річка раніше відділяла воєводства Подільське від Брацлавського. За переказами посередині річки були забиті стовпи, на яких з одного боку бв герб польський , а з іншого герб литовський. Ці стовпи були поставлені князем Свидригайлом. В історичних документах згадується, що власниками села були Язловецькі, Шашкевичі і Потоцькі . Особливо турбувався про територію тодішньої Мурафи Іоахім Кароль Потоцький,кавалер «Ордена Білого Орла»,який відкрив тут ремесні цехи,побудував костел, влаштував селітровий завад, вимостив каменем головну вулицю і обсадив її деревами, побудував палац, облаштував парк, звіринець. В 1624 році Потоцький збудував домініканський костел римо-католицького приходу «Непорочного зачаття пресвятої Діви Марії», який існує до теперішніх днів. В 1706 році була збудована церква Свято-Миколаївська. У Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських країн ( Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich , t . VI , 1885) Мурафа згадується як містечко, яке складається з двох частин: Старої Мурафи і Нової Мурафи. В Старій Мурафі разом з передмістями налічувалося 250 домів і 2500 мешканців, були церква, костел і синагога. В Новій Мурафі налічувалося 147 домів і 400 мешканців, були церква і синагога. Землі всього налічувалося 2956 десятин. Також в Мурафі знаходилися сільська школа, лікеро-горілчаний завод, 32 магазини, 20 ремісників, 2 млини, рибні стави і волосна управа.
Село Мурафа є батьківщиною Г.І.Будкера – всесвітньовідомого фізика, академіка Академії наук СРСР, який запропонував декілька нових напрямків у фізиці плазми та керованого термоядерного синтезу. Його ідеї були покладені в основи досліджень, що проводились у багатьох наукових центрах світу. Від дня заснування Інститут у ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР і до кінця своїх днів академік Г.І.Будкер був його беззмінним керівником.
В 1928 році в с.Мурафа організувався колгосп, назва якого була «Іскра, пізніше «Перемога». Оскільки в Мурафі був районний центр в 1932 році була організована МТС. В 1930 році почав працювати маслозавод. В середині серпня 1941 року село було окуповано німецькими загарбниками, звільнене в березні 1944 року. На Велику Вітчизняну війну з села пішло в діючу Армію 860 чоловік, повернулось з війни-448 чоловік. В 1946 році почав свою роботу Мурафський плодоконсервний завод, який постачав свою продукцію у Німеччину, Японію, Польщу,Болгарію, Італію , країни СНД. В 1955 році розпочало свою роботу Мурафська кар’єроуправління . З 1973 по 2003 рік , понад 30 років колгоспом в с.Мурафа керувала Подолянина Олена Іванівна. За ці роки керівництва Подоляніною О.І. зроблено багато в плані економічного розвитку господарства та соціального розвитку села, а саме: побудовано тваринницький комплекс по відгодівлі ВРХ на 5000 голів, добротний машинно-тракторний парк,будинки механізатора та тваринника, впроваджено нові сучасні технології у виробництві, оновлено техніку, побудовано школу з плавальним басейном, православну церкву, будинок культури, проведено газифікацію села.
Немає коментарів:
Дописати коментар